Декларація щодо подальшої розбудови інклюзивності, від Ендрю Парсонса, президента МПК

Найгірша криза в одному поколінні виявила, як ніколи, лякаючу нерівність, яка існує в нашому суспільстві.

Кожного дня, я з жахом спостерігаю зростаючі показники дискримінації та нехтування інтересами, які впливають на найбільшу маргіналізовану групу в світі. Навіть за звичайних обставин, мільярд людей з інвалідністю в світі мають менший доступ до охорони здоров’я, освіти, працевлаштування та участі в діяльності громади, але пандемія ще погіршила ситуацію. Це не може бути беззаперечним, особливо коли інклюзивність та рівність є такими гарячими темами для розмов.

Провідні дослідники можуть сказати нам, що у світі зараз набагато краще жити, ніж у будь-якому іншому столітті, але, на мій погляд, ми не можемо повернутися до «старої нормальної» ситуації пост-пандемії. Нам потрібно будувати краще і створювати суспільство, яке буде більш інклюзивним, більш свідомим до вимог оточуючого середовища, більш стійким та більш турботливим один до одного. Для цього ми повинні принципово змінити відносини, які ми маємо з планетою, на якій ми живемо, та з усіма істотами, які на ній живуть, включаючи людей.

Порядок, у якому ми звикли жити в часи до пандемії, був створений наприкінці 1940-х років. Усі непотрібні смерть і страждання, що сталися під час Другої світової війни, змусили світових лідерів визнати взаємозалежність між усіма націями та необхідність співпраці, щоб вижити. Щоб це сталося, вони підготували Загальну декларацію прав людини як дорожню карту для урядів, щоб запобігти подальшим жорстоким діям у світі. Щоб досягти нового зобов’язання зараз, нам потрібен такий же новаторський підхід та указ.

Я хотів би, щоб була Декларація про зобов’язання людей, глобальне розуміння того, що ми всі несемо колективну відповідальність за розширення своєї свідомості, розуміння наслідків своїх дій та формування нашої емпатії. Якби МПК опрацьовував цю Декларацію, я б запропонував наступні чотири компоненти: припинення дискримінації, створення різноманітності, слідування майстрам інновацій та забезпечення участі всіх до єдиного, щоб ніхто не залишився осторонь.

Зосередження уваги на боротьбі з дискримінацією

Щоб виправити несправедливість «старого суспільства», ми повинні зосередитись на побудові більш рівних, всеохоплюючих та стійких економік та суспільств. Щоб це сталося, кожен громадянин світу повинен мати непохитне зобов’язання заборонити дискримінацію – основний принцип прав людини.

Людство об’єднане у своїй спільній боротьбі проти COVID-19 і ця єдність робить нас сильнішими. Проте, навіть під час цього складного періоду є постійне бажання деяких частин суспільства зламати цю гармонію, зосереджуючись на факторах, які відрізняють нас один від одного. Зневажати тим, що єднає нас  для того, щоб концентруватися на таких речах, як етнічна приналежність, національність, соціальний клас, стать, релігія, сексуальна орієнтація, політичні погляди, є неправильним  і дуже небезпечним. Це підживлює дискримінацію та послаблює те, чого ми можемо досягти разом як людська раса. Відмінності – це сила, не слабкість і ми повинні мати за мету створення суспільства, де можливості існують для всіх.

Суспільство для всіх

COVID-19 показав, що найбільш вразливі люди у суспільстві часто є найсильнішими. Він також надав всьому світу набагато глибше розуміння того, що щодня переживають люди з інвалідністю – самоізоляція вдома проти вашого бажання, залежність на добру волю інших, а також, що важливо, потреба ставити пріоритетом своє здоров’я та здоров’я інших вище, ніж абсолютно будь-що.

Ідучи вперед, ми повинні поширювати розуміння, що суспільство повинно будуватися ВСІМА і ДЛЯ ВСІХ. Відмінність ми маємо не тільки терпіти та поважати. Її треба цінувати та заохочувати. Відмінність повинна також стосуватися не лише етнічної приналежності, статі та сексуальної орієнтації. Вона також повинна стосуватися інвалідності, – теми, яка часто випадає із широкого порядку денного відмінностей.

Суспільство повинно визнавати та вживати заходів проти недоліків, з якими стикаються деякі люди, щоб забезпечити їм однакову користь у майбутньому. 

Зі світовим населенням, яке налічує майже вісім мільярдів людей, тиск на економічні системи, виробництво продуктів харчування та доступ до охорони здоров’я та освіти є величезним. Чим більше кількість виключених людей, тим більша ймовірність тиску зростає до точки руйнування. І саме в цьому сенсі наслідки відторгнення відчувають, хоча і по-різному, усі, незалежно від їхнього фінансового чи соціального становища.

Стимул для інновацій 

Позитивним результатом пандемії є те, що люди стали більш креативними та інноваційними.

Зіткнувшись з новими і часто щоденними проблемами, людям доводилося робити щось по-іншому, наприклад, працювати вдома та займатися в приміщенні або на задньому дворі.

Люди з інвалідністю є особливо новаторськими, оскільки їм не чужа ця культура пошуку рішень для подолання щоденних викликів та перешкод.

Немає сумнівів, що постпандемічний світ призведе до частіших викликів для світового суспільства. Ось чому люди з інвалідністю повинні бути в центрі того, що буде далі. Вони – майстри інновацій.

Зміни починаються зі спорту 

Інструментом, який людство використовує для просування Декларації про людські зобов’язання, має бути спорт. Участь у спорті не тільки робить нас здоровішими, а отже, сильнішими у боротьбі з хворобами та інфекціями, спорт також має унікальну здатність об’єднувати людей у святкуванні.

Коли світ повертається до якоїсь форми нормальності, важливо, щоб уряди забезпечували рівне фінансування паралімпійських та олімпійських видів спорту і не відміняли належної роботи, яка відбулася за останні роки.

Я боюся, що, оскільки уряди, бізнес та засоби масової інформації прагнуть заощадити у всіх сферах, спорт для людей з інвалідністю може постраждати. Натомість, я сподіваюся, що все навпаки, і що включення та можливості є основою всього майбутнього.

Як президент МПК, я вірю, що зміни починаються зі спорту.

Через пандемію роль МПК та Паралімпійського руху зараз важливіша, ніж коли-небудь. Світова пандемія непропорційно вплинула на людей з інвалідністю, і Паралімпійський рух має гарні позиції, щоб допомогти змінити це. Завдяки нашій діяльності та заходам ми можемо використовувати спорт як засіб для вдосконалення та забезпечення того, щоб постпандемічне суспільство було більш інклюзивним.

Паралімпійські ігри наступного року – це платформа для того, щоб поставити інвалідність в основу порядку денного різноманітності та продемонструвати світові, чому інтеграція важлива. Оскільки рекордні цифри встановлені для перегляду «Токіо-2020», ми твердо вирішили використовувати Паралімпіаду для зміни ставлення, подолання бар’єрів нерівності та створення більше можливостей для людей з інвалідністю.

Наостанок, Паралімпійський рух є і завжди буде більше, ніж просто спортом.

Роль Міжнародного паралімпійського комітету у трансформації світу через спорт ніколи не була більш необхідною чи нагальною для найбільшої у світі маргіналізованої спільноти.

Джерело: https://www.paralympic.org/blog/declaration-further-inclusion

  • Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.