Сумно мені було на засіданні Урядового комітету з питань соціальної політики та гуманітарного розвитку. І навіть з відчуттям обурення вимушений був сказати про проект розпорядження Кабміну, який розглядався на засіданні. А ситуація така…
У кінці вересня буде 10 років, як Україна підписала Конвенцію ООН “Про права людей з інвалідністю”. Через кілька років Комітет ООН з прав осіб з інвалідністю вислухав звіт України про те, як вона її виконує… І Комітет сказав: “Ай-ай-ай!”.. І прислав зауваження та рекомендації, як треба виконувати Конвенцію.
Відповідно до цього був виданий Указ Президента, до опрацювання проекту якого я мав безпосереднє відношення.
Потім, у 2016 році, разом з громадськими організаціями, Міністерством соціальної політики був складений План заходів з виконання рекомендацій Комітету ООН відповідно до зауважень Комітету.
У цьому році наступає дата виконання більшості пунктів цього плану.
І що сьогодні? А сьогодні до цього плану вносяться 22 зміни, з них – 19 – зміна термінів виконання. Наприклад, з питань доступності до об’єктів транспортно-дорожної інфраструктури та поштового зв’язку і створення належних умов доступності транспорту; доступності до будівель органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; доступності до місць надання послуг, до ресторанів, закладів торгівлі, до готелів і т.д.
Міністерствами та відомствами повністю проігнорована Конституція України, Конвенція ООН, Укази Президента, рішення Уряду. Ніхто не зобов’язав порушників законодавства пояснити, в чому причина бездіяльності та халатності.
От такий 10-річний “ЮВІЛЕЙ” Конвенції ООН “Про права людей з інвалідністю” в Україні…